Світло у темряві світить

У час бурхливих дискусій про автокефалію для Православної Церкви в Україні часто губиться розуміння історичного контексту інституту автокефалії у Православ’ї. Забувається, що автокефалія – це певна форма функціонування Помісних Церков, якої характер мінявся в ході історичного процесу. Лише враховуючи те можна зрозуміти питання української автокефалії та хід теперішніх дискусій про неї. Дуже цікавий аналіз еволюції інституту автокефалії в історії Православної Церкви зробив о. архимандрит Кирило (Говорун) у своїй статті «Автокефалія та її український випадок» , яка є розділом його книги «Риштування Церкви» , яка з’явилася англійською мовою (« Scaffolds of the Church. Towards Poststructural Ecclesiology») у 2017 р. Український богослов показує цей процес еволюції автокефалії у контексті відносин між Церквою та державою, підкреслює, що починаючи з IV - V ст. «Всі подальші автокефалії виникали як наслідок політичних, а не церковних процесів». Це дуже важливо саме у контексті українськ

Цього року виповнюються 80-і роковини акції руйнування православних церков на Холмщині й Південному Підляшші. Почалася вона саме у травні 1938 року, точно 80 років тому... Ця акція була однією з найтрагічніших подій у всій історії Православ’я та українського народу Холмсько-Підляської землі. Був це також найважчий момент в історії Православної Церкви в Польщі у міжвоєнний період та одна із найтемніших сторінок історії Другої Речі Посполитої... Події 1938 року на Холмщині й Південному Підляшші були винятковими і вражаючими навіть у реаліях настільки страшного сторіччя, яким був ХХ вік.  На надбужанських землях, у державі, яку називали «передмур’ям християнства», християни руйнували християнські храми. До нищення церков і переслідування вірних Православної Церкви призвели не стихійні виступи радикально налаштованих кіл, а дії, сплановані й реалізовані державними структурами й посадовими особами. У державі, яка пишалася толерантністю, де діяла Конституція, що гарантувала свободу со

Від кількох тижнів дуже динамічними стали процеси, які формують ситуацію Православ’я в Україні. Як вірний Святої Православної Церкви та син українського народу співпереживаю за долю Православ’я в Україні і не можу стояти осторонь цього, що відбувається зараз. Питання оздоровлення церковного життя в Україні і дарування автокефалії Православній Церкві в Україні є дорогими для мене особисто і ключовими для долі українського народу та важливими для Вселенського Православ’я. Події останніх тижнів дають надію, що реальним стає владнання церковного життя в Україні та закінчення трагічної епохи розділення і ворожнечі між дітьми Святої Православної Церкви на благословенній Богом українській землі. Після звернень до Його Святості Святішого Варфоломія, Архиєпископа Константинополя – Нового Риму і Вселенського Патріарха з боку Президента України, Верховної Ради України та ієрархів українських Православних Церков, які зараз не перебувають у євхаристичному єднанні зі Вселенським Православ’ям,

Відкриваю сьогодні блоґ, який назвав я « Світло у темряві світить» (Ів 1,5). Ці слова з Євангелля від св. євангелиста Івана Богослова , які чуємо у Пасхальну ніч, дають велику надію і радість. Так символічно склалося, що починаю писати блоґ саме у день, коли відзначаємо пам’ять св. Івана Богослова. У блозі хочу писати про православну віру, про життя Православної Церкви, так моєї Помісної Церкви – Автокефальної Православної Церкви у Польщі, як і всього Українського Православ’я в Україні та в розсіянні, а також про питання важливі для Вселенського Православ’я. Блоґ має також польську версію: swiatloscwciemnosciswieci.blogspot.com Проте не всі пости будуть поміщені двома мовами. Почну з теми особливо актуальної і важливої для мене особисто – майбутнього Українського Православ’я, адже зараз відбуваються важливі процеси, які Божим Провидінням можуть змінити долю Православ’я в Україні.