Вчора за юліанським календарем минули 423 роки від дня народження, а сьогодні проходить 372 роки від дня упокоєння свтятителя Петра (Могили), Митрополита Київського, Галицького і всієї Русі, який був непересічною особистістю в історії Київської митрополії, однією з ключових постатей своєї епохи у загальноєвропейському масштабі. Божим провидінням прийшлося йому очолити древню Київську митрополію в особливо складний для Православ’я час, у другій третині XVII ст. Тоді Київська митрополія надалі знаходилася у юрисдикції Вселенської патріархії – Великої Церкви Константинополя, звідки на Київські гори, а звідти і до нас – на Надбужжя – прийшло світло Святої Віри Христової. Святитель Петро прибув до Києва із Молдавії, був нащадком династії молдавських господарів, а духовно сформувався у знаменитій традиції румунського Православ’я. Саме він став символом відродження Православ’я на українських землях у XVII ст. і постаттю значимою у тодішньому світовому Православ’ї. Варто усвідомити, що св
