Як відзначали празник преп. Онуфрія в Яблочинській обителі 90 років тому

Увазі читачів блоґа пропоную реляцію з празника преп. Онуфрія Великого в Яблочинському монастирі в 1928 р. Цей текст, автора якого не знаємо (виступає він під псевдонімом «Богомолець»), був поміщений в українському православному часописі «Духовний Сіяч», котрий з'являвся у роках 1927-1931 – у Варшаві, а від 1928 р. у Крем'янці на Волині.

В історії монастиря був це час, коли почалась стабілізація життя обителі після трудного післявоєнного десятиліття. Саме пів року перед празником 1928 р. – 18 жовтня 1927 р. новим настоятелем монастиря став архимандрит Алексій (Осташевський). Монастир знаходився тоді в трудній ситуації. Особливо скрутним було економічне положення, монахам бракувало навіть хліба. Навесні 1928 р. не було чим засівати монастирського поля. Необхідним був також капітальний ремонт собору та інших монастирських будинків, на що бракувало фондів. 

Іншою проблемою було негативне ставлення державних влад, котрі хоч дозволили на існування монастиря, проте вважали, що «існування православного монастиря
в Більському повіті є непотрібним» і пропонували його ліквідацію.

Незважаючи на ті ускладнення монастир відігривав у міжвоєнний період особливо важливу роль в житті Православної Церкви та українського православного населення Підляшшя та Полісся. Був єдиним православним монастирем на Холмщині та Підляшші, де становище Церкви і українського населення було особливо важким. Монастир мав велике значення і вплив на місцеве населення. Найбільш помітним було це саме в день празника преп. Онуфрія.

Про сам хід празника в 1928 р. з архівних джерел дізнаємося також, що був дуже старанно підготовлений братією монастиря і навколишнім духовенством. Наприклад шістьох визначених священиків підготувало спеціальні проповіді. Свято стало також нагодою для активності української культурної організації, що діяла у 20-ті роки на Холмщині та Підляшші - Товариства «Рідна Хата». В часі празника місцева філія Товариства провела збірку пожертв на культурну діяльність. До Комітету збірки входили відомі українські діячі, м. ін. колишні українські парламентарії: Іван Пастернак та Степан Маківка. В часі свята дійшло також до одного випадку - в часі Літургії в Успенській часовні під тягарем народу розвалилася дерев’яна площадка перед часовнею. Щасливо ніхто не постраждав.

Реляція «Богомольця» цікава тим, що детально описує, як в тамті часи про-ходило яблочинське свято. Поміщає також мало відому пісню в честь преп. Онуфрія, яка співалася народом тоді, а зараз вже призабута. Читаючи цей текст згадаймо наших предків, котрі 90 років тому, як і ми зараз прибували до старовинної Яблочинської обителі.                       

Григорій Купріянович

_____________________________

Богомолець

Престольне свято

в Яблочинському монастирі на Підляшшу

Яблочинський манастир, що лежить на лівому березі річки Буга на Підляшшу, в Біль­ському пов., з давніх давен святкує урочисто пам'ять преподобного Онуфрія, на честь якого угодника Божого збудовано цю святу обитель. Але в б. році святкування пам ’яті се. Онуфрія прошило з особливою великою урочистістю.

На свято прибули Його Блаженство Блаженнійший Владика Митрополит Діонисій і Високопреосвященний Алексій, Архіє­пископ Гроденський. З трьох єпархій з’їхалося багато духовенства. Багато священ­ників прибуло з хресними ходами. Скупчення прочан незвичайне: було не менше 10-12 тисяч людей.

Старинна обитель, заложена ще на по­чатку XVI в., в неділю 24 червня й в день преподобного Онуфрія, забила джерелом релігійного життя. Прочане то тут то там збіралися купками й співали на честь угодника Божого:

«Онуфрія святого

В хвалах піднесемо,

В обителі цій тихій

Піснь йому знесемо.

Онуфріє Великий,

Угодниче Христов,

Ізлий на нас убогих

Батьківськую любов.

Моли, блаженний отче,

Небесного Отця,-

Нехай поновить вірою

Твоїх дітей серця:

Щоб Яблочинський древній

Пустинний манастир

Світлом благодатним

Засяв би на ввесь мир».

А ось у другому знов місці громада старців-сліпців побожно виводить смутним голосом:

«Желанієм духовним пустині достіг єси богомудріє Онуфріє, і яко безплотен в ній многолітнє подвізался єси трудолюбнє соревнуя пророком – Ілії і Христителю...»

Дня 24 червня Блаженніший Владика Митрополит, разом із Висикопреосвященним Алексієм, при участи сили духовенства, правив Вечірню й Ранню, Тисячі прочан куп­чилося навколо церкви, бо лише незначна частина їх могла брати участь у молитві під дахом храма, хоч і досить просторого.

Ранок 25 червня, дня Преподобного Ону­фрія, видався ясний. На небі ані жадної хма­рки. 1 вже о 4 год. людський гамір далеко навкруги манастиря нісся в повітря, мов го­ворило на вітрі хвилювання моря. Прочане проснулися разом із сонцем, - і життя одра­зу забило.

О 6 рано роспочалися дві ранні Служби Божі: одна в Трапезній церкві, яку правив Настоятель манастира от. Архімандрит Алексій; друга - в капличці поза тереном манастиря,- тута правив Високопреосвящен­ний Архієпископ Алексій.

Коло каплички скупчилася сила людей. В час причасного в капличці виголосив ка­зання от. Грушко, протоієрей м. Холма. А поміж 9 і 10 годинами, перед початком піз­ньої Служби Божої, на дворі манастиря, ка­зання до прочан виголосив єпархіяльний мі­сіонер п. Йосиф Перетрухін.

Рівно о 10-тійрано задзвонили в дзвони. До пізньої Служби Божої тлуми прочан ши­рокою хвилею попливли до головного, краси­вої архітектури, храму манастиря. Його Блаженство вийшов із своїх покоїв та, «зі славою» і супроводженний співом, пройшов до церкви. Почалася Служба Божа.

Коли йшло читання Часів, Блаженній­шим Владикою Митрополитом положено митри на голову протоієреїв от. Ореста Милькова й от. Стефана Грушка. Після читання Євангелії Його Високопреосвященст­во Архієпископ Алексій виголосив слово. І в той же час на дворі навчав єпархіяльний Поліський місіонер п. Поляков. У часі причасного начав у храмі священник села Забо- лоття о. Струк-Струків.

По службі Божій одбулася велика про­цесія. Його Блаженство Митрополит Діонисій, в супроводі Архієпископа Алексія й сонма духовенства, ішов на чолі хресного ходу. За духовенством ішли тисячні тлуми прочан.

По третім читанні з Євангелії, домолящихся зі словом науки про церкву звернувся п. Перетрухін. А по скінченні процесії виго­лосив казання місцевий благочинний от. Камінський.

Служба Божа скінчилася. Прочане ті­сним колом оточили святителів, бажаючи дістати їх благословення, чи принаймні до­тиком до їх риз зазначити на собі благодать через святителів подану. Пізніше Влади­ки «зі славою» пройшли до братського дому, подали архіпастирське благословення народу й одійшли в свої покої.

Настоятель манастиря, на честь вели­кої урочистости, прийняв усе духовенство обідом. У спільній трапезі захтіли взяти участь Владика Митрополит і Архієпископ Алексій.

Вечером того ж дня Його Високопрео­священство Владика Алексій одбув у Варша­ву, а другого дня рано, по молитві перед об­разом преподобного Онуфрія, одбув на авті до Варшави, проводжений Настоятелем і братією манастиря, Його Блаженство Владика Митрополит.

«Духовний Сіяч», № 17/1928.

Збережено правопис оригіналу.