Яблочинська обитель – острівець благочестя на Підляшші: у 520-ліття від першої згадки
Вже завтра надбужанські луги біля
Яблочина на Підляшші заповняться сотнями, може тисячами, богомольців, які – як
кожного року – прибудуть до Свято-Онуфрієвського ставропігійного православного
чоловічого монастиря помолитися дивному єгипетському подвижнику у день його
пам’яті. Над Бугом залунають слова тропаря: «Желанієм духовним пустиню достигл
єси...» Саме тут, на західній периферії Slavia Orthodoxa, в одному із найзахідніших регіонів, де побутує (ще)
українська мова і культура, височіє на березі Буга обитель, яка стала твердинею
православного благочестя, місцем важливим в історії Українського Православ’я.
Прибуваючи на свято преп. Онуфрія Великого до Яблочина варто пам’ятати, що саме цього року минає 520
років від першої згадки про Яблочинський монастир у історичних джерелах...
Важко перецінити значення
Яблочинського монастиря в історії Підляшшя. Протягом цілого свого існування
залишився він стовпом і твердинею Православ'я на нашій землі. Весь час, навіть
у найтрудніші періоди, засвідчував про найглибше духовне коріння цього
краю. Став для наших предків символом благочестя і закликом до стійкості.
Був заснований правдоподібно в кінці
XV ст., коли Православна Церква в польсько-литовській державі, хоч вже сильно
обмежена у своїх правах, могла ще існувати. Протягом першого століття існування
монастир здобув славу важливого центру духовного життя в регіоні. Проте
насправді його значення зросло після 1596 р., коли внаслідок берестейської унії
Православна Церква опинилася в крайньо важкому положенні і зазнала переслідувань. Саме тоді Яблочинська обитель здобула славу твердині
Православ'я.
Коли від благочестивої віри – Православ’я – під
величезним тиском відходили чергові парафії, чергові монастирі – набагато більші,
набагато знаменітніші, Яблочинська обитель залишалась вірною... Незважаючи на
заборони, на всяки утиски жевріла тут іскорка православної віри, монастир
тішився увагою і любов'ю місцевого народу, який постійно прибував саме тут,
незважаючи на перепони і протидіяння. Знаходив тут підтримку і утвердження у
своїй православній вірі, у своїх рідних традиціях.
Були в історії монастиря трудні і
трагічні хвилини. Нападали на нього зі зброєю в руках. По дорозі до монастиря
ставили чужі храми і служили служби, щоб ізолювати народ від впливу обителі.
Лишали монастир отриманого від жертвенних людей майна, щоб позбавити його
засобів для існування. Багатократно роблено заходи для ліквідації монастиря та
відібрання його православним, навіть знайдено «свідків», котрі всупереч правді
готові були посвідчити, що не був він православним. Були часи, коли в обителі
залишався один монах. Були також празники преп. Онуфрія, коли в монастирі
збиралось лише кілька осіб, а були і такі, коли вірних та священиків
недопускала до монастиря поліція.
Сьогодні Яблочинський
Св.-Онуфрієвський монастир продовжує своє служіння Церкві та народові.
Залишається одним з найважливіших духовних центрів Підляшшя, але також й всієї
Автокефальної Православної Церкви в Польщі. Кожного року прибувають тут, так як
у минулому, тисячі прочан. Монастир залишився сьогодні одним з нечисленних вже
острівців Православ'я і рідної традиції на Південному Підляшші. Самим своїм
існуванням засвідчує історію цієї землі, показує її старовинні духовні
традиції. А передусім є місцем безперервної монашої молитви, місцем благодатним
і намоленим, де багатьох віднаходить свою дорогу до Бога...
Преподобний Отче наш, Онуфрію, моли
Бога за нас!
* * *
Завтра у блозі «Світло у темряві
світить» поміщу також матеріали до свята:
- тропар, кондак і величання
покровителу монастиря преп. Онуфрію Великому (церковно-слов’янською та
українською мовами),
- читання Апостола та Євангелля,
- житіє преп. Онуфрія Великого (за
свт. Димитрієм Ростовським),
- цікавий історичний матеріал –
статтю про відзначення празника преп. Онуфрія в Яблочинській обителі 90 років
тому...
Коментарі
Дописати коментар